Утеплювачі для дому: мінеральна вата, пінопласт, скловолокно, бетоль

Так вже склалося, що при зведенні будь-яких будівель або здійсненні ремонту ніяк не обійтися без елементарних утеплювачів, які сприяють збереженню стабільного теплового режиму. Сучасний вибір утеплювачів досить широкий, тому не зайвим буде розглянути їх докладніше, зваживши всі «за» і «проти».

Пінопласт

Пінопласт ЛьвівЦе органічний матеріал з високим відсотком пористості, виготовлений на основі синтетичної смоли. Зовні пінопласт представляє собою дрібні вологостійкі гранули, що злилися в єдине ціле під впливом високих теплових навантажень. Величина гранул складає 5-15 мм.

У відповідності зі ступенем міцності розрізняють тверді, напівтверді і еластичні пінопласти. Крім цього пінопласти підлягають класифікації згідно використовуваним полімерам, а саме — термопластичні і термореактивні. До складу термопластичних пінопластів входять лінійні полімери (полістирол, поліетилен та інші). Термореактивні пінопласти виготовляються на основі просторових полімерів.

Найважливішим критерієм будь-якого пінопласту вважається співвідношення відкритих і закритих порожнин в його будові. Не секрет, що підвищена кількість закритих секцій знаменує наявність чудових фізико-математичних характеристик і особливо цінується споживачами.

Найбільш поширеними видами пінопласту є пінополістирол, екструдований пінополістирол і полістиролбетон, але на думку Львівблокбуд він також являється і найбільш небезпечнішим утеплюючим матеріалом для здоров’я людини. Це пояснюється наявністю формальдегідних смол які виділяють небезпечні випари під назвою Стирол. Пінополістирол та пінопласт відноситься до групи високотоксичних та легкозаймистих матеріалів.

Пінополістирол

Пінополістирол ЛьвівПінополістирол — результат спучування стіропора за допомогою газоутворювача під впливом високої температури. Гранули кінцевого продукту являють собою десятімілліметрові зерна, які переробляють в готові деталі (блоки, плити) без вживання цементних розчинів. Основні якості пінополістирольних плит полягають у низькій теплопровідності і щільності, а також у пониженій гігроскопічності. Якщо температура перевищує 100 ° С, полістирол виявляє схильність до розм’якшення, однак ця проблема не актуальна для сучасних будівництв, де подібні термальні показники в дивину.

Екструдований пінополістирол виготовляють, змішуючи зерна полістиролу при підвищеній температурі, що супроводжується витискуванням з екструдера і додаванням спінюючого агента. Даний матеріал, як і його попередник, має низьку теплопровідність. Поглинання їм вологи при цьому дорівнює двом десятим відсотка від загального обсягу, що виключає необхідність оснащення екструдованого пінополістиролу додатково гідроізоляцією.

Полістиролбетон — різновид легкого бетону. Він складається з гранул полістиролу, скріплених в’яжучими речовинами. Водопоглинання полістиролбетону досить мале — 4%, отже, теплоізоляційні характеристики стійкі як ніколи. Теплопровідність даного бетону прямо пропорційна його щільності. Пілістиролбетон володі тими ж самими негативними показниками як і пінопласт.

Мінеральна вата

Мінеральна ватаМінеральна вата. Під цим визначенням розуміють теплоізоляційний матеріал з безладною структурою мінеральних волокон. Різновидами вищезгаданого матеріалу по праву називаються шлаковата, скловата і базальтова вата.

Джерело появи шлаковати — звичайні доменні шлаки, продуктом яких вона і є. Це сіро-коричнева речовина має низькі показники теплопровідності, але високі характеристики гігроскопічності. Останні негативно позначаються на ефективності продукту. Крім цього, до негативних рис шлаковати слід віднести низьку вібростійкість і неприпустиму високу залишкову кислотність. Іншими словами, зволоження шлаковати каталізує поява кислот, руйнують металеві предмети.

Скловата являє собою жовтий волокнистий матеріал, отриманий внаслідок змішування таких складових, як пісок, вапняк, бите скло, бура, доломіт, сода. До переваг скловати відносять низьку теплопровідність, високу вібростійкість і високу стисливість. На користь цього виду мінеральної вати говорить і зручність транспортування: вона в 6 разів зменшується в об’ємі, що надає їй компактності. Найбільш частою сферою застосування цього м’якого теплоізолятора є трубопроводи.

Назва базальтової вати говорить сама за себе — це волокнистий матеріал, який виробляється з габро-базальтових гірських порід. З усіх видів мінеральної вати базальтова наділена найнижчими характеристиками теплопровідності. Вібростійкість, гідрофобність і відсутність горючості також входять в групу її переваг. Так як міцність базальтової вати без клопоту регулюється при виготовленні, коло її застосування значно ширше і багатогранніше — починаючи від теплоізоляції повітроводів і т. д.

Скловолокно

СкловокноСкловолокно. Це теплоізолятор, що виник як сукупність склобою, піску, соди і етібора. Після плавки сировини відбувається процес волокноутворення, в ході якого скло розпадається на волокна в 6 мікронів завтовшки.

Потім матеріал забарвлюється, набуває необхідну жорсткість, охолоджується і фасується. Продукти зі скловолокна володіють підвищеною пружністю, характеризуються міцністю і вібростійкістю.

Їх тепловий опір не змінює своїх показників протягом досить тривалого терміну. Скловолокно успішно застосовують при ізоляції стін, скатних дахів, а також вентильованих фасадів.

Бетоль

Утеплювач БетольЕфективний утеплювач на основі цементу БЕТОЛЬ — традиційний матеріал з нетрадиційними властивостями

Ніздрюватий бетон представляє собою штучний кам’яний матеріал, структура якого має в наявності рівномірно розподілені сферичні пори діаметром до 2 мм, які надають матеріалу ряд унікальних властивостей, відмінних від інших будівельних матеріалів (високі: тепло- та звукоізоляція, вогнестійкість, довговічність, сейсмостійкість, міцність на стискання при низькій густині та ін.).

Неважко помітити, що переважна більшість розповсюджених матеріалів для теплової ізоляції будівельних конструкцій є синтетичними продуктами походженням з галузей, далеких від традиційного будівництва. Спроба промисловців пристосувати давно відпрацьовані технології для потреб теплового захисту будівель на перший погляд видається успішною – принаймні, таке враження успішно створено у споживача.

Що ж до деяких незручностей, на зразок горючості, канцерогенності, токсичності окремих виробів та їх компонентів, слабкої стійкості до тривалого впливу природних та експлуатаційних чинників, сумнівного рівня безпеки для людини та довкілля, то їх існування або замовчується, або використовується як привід для демонстрації чергових досягнень дбайливого виробника на ниві безупинного вдосконалення характеристик продукту.